тел.:   (044) 226-20-43
факс: (044) 279-10-39

адреса: м. Київ, вул. Хрещатик 7\11

E-mail:   uks@coop.com.ua -, JavaScript

газета ВІСТІ

пропозиції для бізнесу


Профспілки

Новини Укркоопспілки

13.10.2017

Калинівка: передова для кооператорів

Перша зупинка творчої групи «Вістей…» − Калинівська райспоживспілка. Приміщення, у якому вона розташована, в самому центрі міста, поряд з райдержадміністрацією. Другий поверх, де розміщені службові кабінети, після обстрілів залишився неушкодженим, а в приватному магазині першого − шибки повилітали, вікна тимчасово закрили целофановою плівкою.

На зустріч із журналістами голова правління РСС Наум Щерб запросив голову профкому Валентину Михайловську та керівника Калинівського сільського споживчого товариства Степана Грушицького.

− Наум Наумович зателефонував мені серед ночі, а вже під ранок ми приїхали до райдержадміністрації, − згадує Валентина Миколаївна. − У приміщенні Будинку культури організували харчоблок і ми почали годувати людей: тих, хто не встиг або не погодився виїхати з міста, а також представників рятувальних служб. Спочатку формували і видавали сухі пайки, а згодом почали підвозити гарячі страви. Упродовж ночі та наступного дня обслужили близько трьох тисяч людей.

− Але перед тим ми оповістили всі сільські кооперативні магазини, аби вони вчасно відкрились і працювали в режимі надзвичайної відповідальності. Для себе, як голови правління, вважав це основним завданням, бо жителів евакуйовували, вони переїжджали з місця на місце, їм треба було придбати якісь продукти, воду, речі першої необхідності, адже домівки лишали, прихопивши лише документи. У Пикові, приміром, наш магазин відкрився ще вночі, в той час як жоден приватний заклад ні в Калинівці, ні в сільській місцевості не відчинив своїх дверей вчасно. І це дуже показовий факт на користь споживчої кооперації. Через день, коли ситуація більш-менш стабілізувалася і люди почали повертатись у місто, директор нашого ринку Михайло Різник організував три точки безкоштовної роздачі хлібобулочних виробів, доставлених своїм «бусом» з Корделівки. З вінницького ринку «Урожай» передали велику кількість сала, ковбасних виробів, фруктів, овочів. Лемешівський Свято-Іоанно-Богословський чоловічий монастир, за словами архімандрита Марка, прийняв 100 біженців, а монахи всю ніч молилися за постраждалих. Але найбільших особистих матеріальних збитків зазнала сім’я нашого Степана Антоновича: від попадання снаряда згоріла його батьківська хата.

Не помітити кооперативний магазин села Корделівка, проїжджаючи центром села, неможливо, адже стоїть він обіч траси Вінниця − Київ. Рука дбайливих господинь відчувається здалеку − за красиво оформленими квітниками.

Голова споживчого товариства Оксана Дивуляк розповіла:

− Тут, у підсобному приміщенні маркету, ми розгорнули пункт прийому продукції, котра надходила від іллінецьких і немирівських кооператорів, від небайдужих односельчан.

Разом з продавцями Оксаною Коваль і Наталею Устій ми розвантажували товар, фасували в пакетики, роздавали всім відвідувачам, а також людям, які стояли вздовж траси. Чи було страшно? Звичайно, було. Нас з чоловіком у той вечір запросили на день народження. Коли пролунали перші вибухи, спершу подумали, що то феєрверк. Насправді ж усе виявилося ще жахливішим. У маркеті, де ми зараз знаходимося, повилітали шибки у старих вікнах, які ще не встигли замінити на металопластикові. Така ж картина і в нашому двоповерховому магазині села Комунарівка, куди була спрямована вибухова хвиля. До холодів ми все відремонтуємо, але душевні рани ще не скоро загояться. Тішить лише те, що у перші найважчі години ми підтримали наляканих і розгублених людей.

У Ресторанно-готельному комплексі «Колосок», до складу якого входять ресторан, готель, сауна, кафе швидкого харчування «Харчевня» і який є асоційованим членом Калинівської райспоживспілки, всі його заклади вже працювали у звичному режимі: приймали відвідувачів, виконували замовлення на проведення урочистостей, поселяли у своїх номерах гостей. А ще зовсім недавно, коли у районі вибухали боєприпаси, у повітрі пахло порохом і димом, його ошатна територія і вишукані зали скидалися на табір біженців: першої ночі комплекс прийняв, нагодував і обігрів понад 300 осіб, включаючи дітей.

Своїми міркуваннями також поділився перший заступник голови Калинівської райдержадміністрації Юрій Олексійович Слабчук, котрий з перших хвилин очолив евакуаційну комісію і координував дії всіх районних служб.

− Нам неодноразово доводилося чути з різних джерел, що наслідки трагедії могли бути набагато страшнішими, якби не чітка організація, оперативна реакція і виважені рішення відповідальних осіб. Що допомогло так швидко оволодіти ситуацією, мобілізувати зусилля й людей, одним словом − уникнути хаосу?

− Оскільки поблизу нас знаходяться арсенал Міноборони України і склади боєприпасів, ми періодично проводимо планові навчання, тренування з евакуації, щоб кожна спеціалізована служба знала, як діяти, що першочергово робити у разі виникнення нештатної ситуації. Одразу оповістили членів евакуаційної комісії. Одним з перших в координаційний центр, який розташувався тут, у підвальному приміщенні РДА, прибув Наум Наумович Щерб.

В оповіщенні надзвичайно важливу роль відіграв мобільний зв’язок. Ми швидко розгорнули збірні пункти, звідки групами відправляли людей, а також приймальні, де їх зустрічали.

Допомогло ще й те, що після сумнозвісних подій в Балаклії розробили і розповсюдили серед жителів 3-кілометрової зони листівки з рекомендаціями: як діяти в екстремальних умовах, до кого звертатися, куди їхати.

− На якому етапі почалася робота підрозділу евакуаційної комісії, відповідального за безперебійне харчування людей, очолюваного головою правління райспоживспілки Наумом Щербом? Чи справилися, на ваш погляд, кооператори з поставленими перед ними завданнями?

− Почну, як мовиться, з кінця: справилися, причому дуже гідно. За тих умов, що деяких керівників у ту ніч не виявилося на місці, їх телефони були відключені, Наум Наумович знайшов, де взяти хліб, ковбасу, чай, цукор… Він постійно моніторив ситуацію і володів нею. Сюди приїхало 300 рятувальників, деякі жителі відмовилися від евакуації − усіх їх треба було нагодувати, бо гуманітарна допомога почала надходити лише під вечір наступного дня. На навчаннях ми це питання відпрацьовували, зокрема розгортали намети, однак досвід показав, що в екстремальній ситуації на розкачку немає часу: тут треба моментально приймати рішення і правильно діяти. Коли люди почали повертатися, у місті не було ні води, ні газу. І знову на виручку прийшли кооператори, розгорнувши три точки з безкоштовної роздачі хліба.

− Яка обстановка в районі сьогодні?

− Ми поступово повертаємося до звичного ритму життя, хоча у нашій приймальні на місці секретаря все ще сидять члени оперативної групи МНС − в населених пунктах працюють піротехніки. Житлові масиви від боєприпасів уже очищені, але залишаються поля й ліси − там ще продовжуються ліквідаційні роботи.

Працюють школи, дитсадочки, наші відчайдушні люди, попри застереження, вже збирають гриби.

Перебуваючи увесь цей час в епіцентрі подій, я побачив проблеми, зробив певні висновки, маю цілісну картину того, хто і як спрацював. Але рішення по кожному підрозділу ми прийматимемо пізніше.