тел.:   (044) 226-20-43
факс: (044) 279-10-39

адреса: м. Київ, вул. Хрещатик 7\11

E-mail:   uks@coop.com.ua -, JavaScript

газета ВІСТІ

пропозиції для бізнесу


Профспілки

Новини Укркоопспілки

22.05.2017

Ілля Гороховський: «Вісті…» - один з факторів, що об’єднує кооператорів»

Ювілейні події у системі споживчої кооперації, на які був щедрим минулий рік, продовжуються і нині. Галузева кооперативна газета «Вісті Центральної спілки споживчих товариств України» відзначає своє 25-ліття: 7 травня, вже далекого 1992 року, світ побачив перший номер газети. І хоча цей ювілей значно скромніший за 150-річчя споживчої кооперації України, але у межах новітньої історії споживчої кооперації - теж дата солідна.

Напередодні дня народження кооперативного видання Голова Правління Укркоопспілки Ілля Леонідович Гороховський дав інтерв’ю головному редактору газети Оксані Гуцул, відповівши на ряд запитань, які стосувалися ролі газети в діяльності системи споживчої кооперації, змін на теренах українських ЗМІ тощо.

- Іллє Леонідовичу, чи пам’ятаєте Ви той час, коли почали виходити «Вісті…», можливо свою першу зустріч із газетою?

- Знаєте, я міг би злукавити, сказавши, що пам’ятаю вихід першого номера газети, ті емоції, які він викликав тощо (усміхається). Але я скажу інше - скільки себе пам’ятаю в кооперації, з того часу, коли працював ще на Дніпропетровщині - завжди на моєму робочому столі була газета «Вісті…» і «Кооператор Придніпров’я». Я завжди їх читав. І тоді, і сьогодні «Вісті…» були важливим комунікаційним каналом для кооператорів. У ті роки ще не було Інтернету, великі кооперативні зібрання, семінари відбували нечасто, раз на півроку-на рік, тому отримувати інформацію про цікаві події в житті системи, корисний досвід можна було в основному із газети.

Сьогодні я багато спілкуюся із своїми колегами-кооператорами - від продавців до голів правлінь обласних споживспілок. Скажу вам, що люди з повагою і любов’ю ставляться до своєї газети. В цьому заслуга колективу, який її видає. За останні роки «Вісті…» трансформувалися. Усі відзначають, що ці зміни - на краще. У мене також газета викликає почуття гордості, зокрема й за те, що редакція змогла адаптувати видання до нових запитів читачів, викликів сьогодення. Хочу згадати словами вдячності команду, яка створювала газету, стояла біля її витоків. А завдання тих, хто працює в газеті сьогодні - робити її у відповідності до вимог часу, які дуже динамічно змінювалися за ці 25 років.

- Іллє Леонідовичу, а сьогодні що для Вас є головним джерелом інформації?

- Дивлячись про яку інформацію ви запитуєте. Якщо мова про новини, то оперативно їх отримую з електронних ЗМІ.

- Для Вас важливо починати день з отримання новин?

- Можливо, я скажу дивну річ, але вже багато років у період Великого Посту я намагаюся взагалі не дивитися телевізор. Навіть новини. І, як правило, нічого не втрачаю. Бо за місяць-півтора з’являються 2-3 дійсно важливі новини, які заслуговують на те, щоб про них знати. Я не починаю свій день із отримання інформації, яка стосується якихось міжнародних або загальнодержавних новин. Кожен ранок я провожу оперативну нараду, під час якої отримую оперативну інформацію щодо стану справ у споживчій кооперації - це те, що мене в даний час найбільше хвилює, відповідно після цього вношу за необхідністю зміни у плани на робочий день. Потім, звісно, знаходжу час у своєму робочому графіку, щоб дізнатися, що відбувається в країні і у світі. Поточні новини читаю у електронних ЗМІ. Якщо ж хочу отримати ґрунтовну аналітику, що базується на перевірених фактах, тоді читаю друковані ЗМІ.

- Іллє Леонідовичу, гадаєте нам, журналістам «Вістей…», не варто боятися конкуренції з Інтернетом?

- Сьогодні прийнято говорити, що прийшов останній час друкованих ЗМІ, що їх переміг Інтернет. Це не зовсім так. Обсяги друкованої періодики в цілому в світі залишаються високими, навіть спостерігається їх зростання. Інша справа, що це відбувається за рахунок країн, які розвиваються - Африки, Азії. За даними «Всесвітньої газетної та новинної асоціації», кожного дня 2,5 мільярда людей отримують інформацію із друкованих ЗМІ, а із Інтернету тільки 600 мільйонів. Хоча, звісно, переорієнтація ринку відбувається. І у розвинутих країнах справді зменшується кількість друкованої преси: тиражні відомі газети або відмовилися від друкованого формату, або доповнюють себе електронною версією. За приклад може слугувати американський Newsweek: коли збитки на його друковане видання складали 40 млн. доларів щорічно, там змушені були відмовитися від паперової версії. У Німеччині, до речі, де у XV столітті було винайдено друкарський станок, ряд відомих друкованих ЗМІ мають аналогічні проблеми (наприклад, Frankfurter Allgemeine Zeitung через зменшення продажів і, відповідно, скорочення накладу була вимушена скоротити двісті працівників). Подібні тенденції відбуваються і в інших країнах Європи (всесвітньовідома італійська газета La Repubblica вирішила сконцентруватися на електронному форматі, значно зменшивши наклад друкованої версії, аналогічне рішення прийняте й у французькому Le Monde, а власники однієї з найбільших британських газет Independent розглядають можливість закриття видання, за їх словами, не бачачи перспектив на ринку друкованих ЗМІ). Причини - нібито у неповороткості паперових ЗМІ, у великих затратах на розповсюдження, у дорогому папері тощо. Але я вважаю, що не через згадані причини електронні ЗМІ перемагають друковані. Сьогодні добре вичитані, глибоко аргументовані, такі, що базуються на перевіреній інформації, статті мало кому потрібні. Нікого не хочу образити, але ж нині погано освічені, дезорієнтовані у питаннях етики і моралі блогери за невеликі гроші здатні видавати на-гора сотні статей дуже низької якості. Тому проблема не стільки в неоперативності й вартісності паперових ЗМІ, скільки у тому, яка інформація сьогодні затребувана. На жаль, тут мова про «джинсу» і про низькосортну, заангажовану журналістику, яка передає неперевірену, а іноді й навмисно спотворену інформацію.

- Іллє Леонідовичу, на Вашу думку, «Вісті…» можуть претендувати на достовірне, аналітичне джерело про життя системи споживчої кооперації? Чи дає газета Вам таку інформацію, яка підштовхує до якихось висновків, прийняття рішень?

- Кожного дня я отримую інформацію від апарату Укркоопспілки, від керівників організацій та підприємств із областей також надходить цифровий матеріал. Але ж тільки за цифрами важко побачити реальне життя. Я намагаюся якомога більше бувати в організаціях та підприємствах споживчої кооперації в регіонах. Але ж кожного дня цього не зробиш. Тому саме «Вісті…» допомагають мені побачити більш об’єктивну картину стану справ у нашій системі, відстежувати, відчувати ритм кооперативного життя. І ця обставина для мене дуже важлива.

- Існуванням власної газети можуть похвалитися не так багато економічних галузей в сучасній Україні. Як вважаєте, що дає змогу «Вістям…» залишатися рупором кооператорів ось уже 25 років?

- Тут існують дві обставини, які залежать одна від одної. Перша: газета потрібна споживчій кооперації та її працівникам різних рівнів. Друга: відчуття потрібності дає можливість газеті функціонувати й існувати. Те, що газета потрібна, - заслуга команди, яка її випускає. Якби вона була не цікавою, не актуальною, то навряд чи хтось захотів би передплачувати «Вісті…». Адже газета до сьогодні розповсюджується тільки за передплатою, без роздробу?

- Саме так. На Вашу думку, які теми повинні бути присутніми у газеті, щоб вона й надалі лишалася цікавою?

- Як на мене, газета на сьогодні гарно сформатована і у ній є все, що б я хотів бачити. Вона збалансована. Є достатньо матеріалів про події в кооперації, є статті, які стосуються життя країни, важливих закордонних подій. Є навіть гумор, до речі, дотепний і коректний. Мені газета подобається. Так само до неї ставляться мої колеги. Тому вона має і успіх, і тираж.

- Чи погоджуєтеся Ви із думкою, що «Вісті…» сьогодні є одним із об’єднувальних факторів у житті споживчої кооперації?

- Я вже не одноразово казав, що «Вісті…» - це, з одного боку, наш рупор, який на величезну кооперативну аудиторію озвучує головні посили, думки, меседжі. З іншого боку - це своєрідна учнівська лава. Бо читаючи її, можна багато чому навчитися, можна спілкуватися, ділитися досвідом тощо. Безумовно, існування газети - це той фактор, який нас усіх об’єднує. Саме тому я кожного разу в своїх виступах на кооперативних форумах і зібраннях намагаюся хоча б трохи часу приділити «Вістям…» і нагадати про ті речі, які щойно озвучив. Тому що газета потрібна не комусь особисто, вона потрібна всій кооперативній спільноті. Доки ми це усвідомлюватимемо і розумітимемо - газета існуватиме.

- Іллє Леонідовичу, Ви сказали, що лишаєтеся прихильником друкованої періодики. А що стосується книжок - більше подобається читати друковані книги чи електронні? І взагалі - чи маєте час читати?

- Я дуже довго привчав себе до електронної книги. До певної міри звик і привчився. Хоча все одно лишаюся у цьому питанні консерватором і більше люблю читати паперові книги. Люблю запах друкарської фарби, якою пахне нова книга, мені комфортно гортати сторінки. Та попри це, багато читаю і з планшету. Зручно.

- Іллє Леонідовичу, а що стосується виховання ваших дітей, онуків, які зростають в абсолютно іншому світі, ніж ми з Вами - чи схилятимете їх до друкованої книги, періодики, чи вистачить на це аргументів?

- Є гарний вислів, що читання - це елітарне заняття. Сьогодні важливо привчити дітей просто читати. І не важливо - друковане це буде видання чи електронний варіант. Бо, на жаль, у нас уже виросло «покоління пепсі», представники якого вважають, що всі довкола їм винні, вони хочуть споживати і бажано найкраще, але вони не готові до того, що все це необхідно створювати. А хтось мав їх цьому навчити. Якщо батькам ніколи займатися вихованням, а школа не вважає за потрібне, телебачення, соціальні мережі теж не додають позитиву цьому процесу, то саме книга здатна виховати в людині високі моральні якості. Ми ще маємо шанс сьогоднішніх дітей виростити такими, які читатимуть, які будуть вміти бачити різницю між добром і злом.

- Іллє Леонідовичу, якими Ви бачите наступні 25 років «Вістей…»?

- Давати прогнози, тим паче у наш час, невдячна справа. Мені б дуже хотілося, щоб видання зберегло свою традиційну роль постачальника якісної інформації кооперативної сфери. Разом з тим, на мій погляд, газета потребує розроблення успішної бізнес-моделі, яка здатна функціонувати у цифровому вигляді. Але не потрібно позбуватися друкованого формату, просто доповнити його відповідними інструментами, які дозволять «Вістям…» йти і надалі в ногу з часом. Вірю, що газета зможе це зробити, і наступні 25 років буде такою ж потрібною, важливою і актуальною, цікавою для кооперативного сектору економіки, як і сьогодні.

- Що б Ви побажали всім нам - і видавцям, і читачам, і журналістам «Вістей…»? Ми ж одна родина.

- Газеті я вже побажав. А тим, хто робить «Вісті…», хто їх читає, бажаю більше гарних інформаційних приводів. Бажаю, щоб газета виходила в країні, де панує мир. І щоб мир був не тільки у країні, а й у кожній родині, в кожній душі. Сьогодні саме кооперація, і про це під час зустрічей я кажу багатьом можновладцям і політикам, демонструє, як люди з різних регіонів України, з різними політичними поглядами, релігійними уподобаннями знаходять і спільну мову, і спільну мету, і разом йдуть до її досягнення. Ось це і є справжній патріотизм. Сьогодні потрібно шукати те, що нас об’єднує, а не що роз’єднує. І якщо газета служитиме таким цілям - це буде правильно і з точки зору людської моралі, і з точки зору кооперативних цінностей. Всім здоров’я, процвітання, добра і миру.

- Дякую Вам за цікаву бесіду, за добре слово про газету, за підтримку!